УЩЕРБЛЯ́ТИ (ВЩЕРБЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УЩЕРБИ́ТИ (ВЩЕРБИ́ТИ), блю́, би́ш; мн. ущербля́ть; док., перех.

1. заст. Зменшувати.

2. рідко. Надщерблювати. *Образно. Хотілося б сказать йому хоч слово, Йому, що бурі не взяли на фронті, у бою, Йому, що серце не вщербив (Ус., І сьогодні.., 1957, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 543.