УЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ (ВЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ущасли́вити. Ми заговорили про Нестора. Вона була, як бачив я з цілої її істоти, ущасливлена його від’їздом на полуднє, де мусив остаточно відпочити й вилікуватись (Коб., III, 1956, 275); Початковий капітал подвійно ущасливленого зятя нараз виніс понад десять тисяч (Фр., VI, 1951, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 542.