УШКУ́ЙНИК, а, ч., заст. Те саме, що ушка́л. Ушкуйники нападали на жителів Півночі, грабували їх, відбирали хутра (Іст. СРСР, І, 1956, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 541.