УШКО́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ушко́дити. Підвищені дози променистої енергії спричиняються до тяжких ушкоджень очей (Наука.., 8, 1967, 40); Вояк, упавши боком на його тіло, крім вивихнення лівої руки та значного перестраху, не поніс ніякого ушкодження (Фр., II, 1950, 263).
2. Ушкоджене місце. Біль унаслідок вивихнення ноги, як і ушкодження на голові й тілі.., засудили звичайно енергічну [енергійну] й рухливу жінку на кількатижневе лежання (Коб., III, 1956, 189); Оглянувши комірку і не знайшовши ушкоджень, Степан сів під хатину відпочити (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 541.