УШИВА́ТИ¹ (ВШИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УШИ́ТИ (ВШИ́ТИ), и́ю, и́єш, док., перех.

1. Шиючи, робити вужчим, зменшувати ширину; шиючи, підкорочувати (одяг). Приміряють [плаття] — широке, ушивають (Вовчок, VI, 1956, 220).

2. Покривати соломою, очеретом тощо (дах, будівлі і т. ін.). Вкупі з матір’ю він день у день порається коло хати.. Нові крокви становить; околотом вшиває… (Мирний, І, 1949, 324); Він послав Зою зганяти на нічліг телят, а сам взявся вшивати курінь (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 214); Кайдаш з Карпом закидав стіни, вшив покрівлю, а Мотря валькувала стіни (Н.-Лев., II, 1956, 305); Ним [очеретом].. можна вшити і продірявлену стріху (Рудь, Гомін.., 1959, 158); // Покривати, облицьовувати що-небудь чимось по поверхні.

3. тільки док. Виготовити способом шиття; пошити. Не гаючи часу, він ушив собі довгий і вузький мішок з мотузком через плечі (Фр., III, 1950, 50); Без голки кожуха не вшиєш (Укр.. присл.., 1963, 95).

УШИВА́ТИ² див. вшива́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 540.

Ушивати, ваю, єш, сов. в. ушити, ушию, єш, гл.

1) Сшивать, сшить. Вже віночок (молодій) ушили. Грин. III. 504. Най тобі мачуха сорочку вшиє. Гол. ІІІ. 274.

2) Покрывать, покрыть соломой (крышу). А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. (Хату) околотом вшиває. Мир. ХРВ. 293.

3) Обшивать, обшить лубомъ кузовъ повозки. Не вшитий віз. Мнж. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 371.