У́ЧТА¹, и, ж. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; взагалі багатолюдний банкет. По учті рушили [стрільці] на лови в тухольські ліси (Фр., VI, 1951, 8); Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря. Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр., III, 1952, 666); Щастя наше — дружні учти, Товариське частування… (Крим., Вибр., 1965, 123); Розповідаючи.. на пароплаві про пишну учту, Микола Іванович довго перелічував запрошених (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 83); Прочан кликано на учти княжі, місця їм відводилися коло Ярослава, подавано багато грибних потрав (Загреб., Диво, 1968, 375).

У́ЧТА², и, ж., рідко. Пошана. Учта, яку виявили Хмельницького споборники, зворушила запорожців (Панч, III, 1956, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 538.

Учта, ти, ж. Угощеніе, пиръ. О. 1861. XI. Свид. 12. Прийшли гості…. почалась учта. Св. І. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 371.

у́чта — здавна — урочисте, часом багатолюдне частування гостей із щедрою їжею і питвом. Прийшли гості… почалась учта (А. Свидницький); Щастя наше — дружні учти, Товариське частування (А. Кримський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 613.