УЧИТЕЛЮВА́ТИ (ВЧИТЕЛЮВА́ТИ), ю́ю, ю́єш, недок. Працювати вчителем (у 1 знач.). — Я їх знаю, я вже п’ять літ учителюю в тому селі… (Коцюб., II, 1955, 167); Син Берези закінчив Ужгородський університет і вчителює у середній школі (Томч., Готель.., 1960, 150); — Незабаром відділ народної освіти збирається відкрити якісь курси для перепідготовки вчителів. Підучитесь — підете вчителювати (Стельмах, II, 1962, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 536.