УЧИ́НЕНИЙ (ВЧИ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до учини́ти 1, 3, 4. Він став говорити про нічні арешти, вчинені гайдамаками (Головко, II, 1957, 628); Диверсія в тилу французьких військ, вчинена за розпорядженням Кутузова, мала неабияке значення для подальшого ходу баталії (Кочура, Зол. грамота, 1960, 300); Кожну несправедливість, учинену товаришам його по перу,.. відчував він [Ю. Яновський], як власний біль (Рильський, Веч. розмови, 1964, 194); // учи́нено, безос. присудк. сл. — У мене, панове, було учинено ревізію, — тихо, стримуючи хвилювання, проговорив Рошкевич (Кол., Терен.., 1959, 269); — Що схвалено на великій Раді у місті Переяславі — се учинено на віки вічні, за це наші нащадки нам не раз дякуватимуть (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 554).

2. у знач. прикм. Виготовлений на дріжджах. Він добув з торби десяток вчинених, пухких селянських пиріжків (Коз., Гарячі руки, 1960, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 534.