УЧА́СНИК, а, ч. Той, хто бере або брав участь у чому-небудь. Сі [літературні] вечори тільки й цікаві для самих учасників (Л. Укр., II, 1951, 32); Семен Ларивонович був учасник Вітчизняної війни, визнаний герой (Ю. Янов., II, 1954, 129); Учасники зборів гукали, схвалюючи ідею Іванова (Смолич, Мир.., 1958, 223); Учителі часто ходили з молоддю за місто.. Іван був неодмінним учасником цих прогулянок (Кол., Терен.., 1959, 32); Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, — Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (Рильський, III, 1961, 85); // Той, хто входить до складу якої-небудь організації, об’єднання і т. ін. Він щиро заприятелював зо всіма учасниками експедиції (Тулуб, В степу.., 1964, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 531.