УЦЯЦЬКО́ВАНИЙ (ВЦЯЦЬКО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уцяцькува́ти. Сяде.. король-неборак Та лестивців і склочників слуха. Уцяцькований щедро ковпак Наповза на самісінькі вуха (Воскр., З перцем!, 1957, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 531.