УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ), аю, аєш, док., діал. Утомити. Ну і вхоркав же коня! (Сл. Гр.); — Ви мене вхоркаєте, тітко Мелашко, — пожартувала Рудикова невістка (Кос., Новели, 1962, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 530.

Ухоркати, каю, єш, гл. Умаять, утомить, заморить. Ну і вхоркав же коня! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 369.