УХИСТИ́ТИСЯ (ВХИСТИ́ТИСЯ), ищу́ся, исти́шся, док., розм., рідко. Те саме, що ухитри́тися. Ухистився так злізти на полицю, що й руками ні за що не брався (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 528.

Ухиститися, щуся, стишся, гл.

1) Защититься. Вхистився від дощу під деревом.

2) Умудриться, изловчиться. Ухистився так злізти на полицю, що й руками ні за що не брався. Грин. і. 286.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 368.