УТІ́ШЛИВО (ВТІ́ШЛИВО). Присл. до уті́шливий. Жвавий голосок Серафима, побрязкуючи словами, утішливо виспівував: — Ти не дивись, хто який, поганий, гарний, це не міцно стоїть — вчора було добре, а сьогодні — погано (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 514.