УТІКА́ННЯ (ВТІКА́ННЯ), я, с. Дія за знач. утіка́ти¹. Все її життя встало разом перед її очима, неначе спахнуло вогнем: й Ястшембський, й втікання з Журавки, й страшна печера над Россю (Н.-Лев., II, 1956, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 512.

Утікання, ня, с. Бѣгство, убѣганіе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 364.