УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), а́є, недок., УТУ́ХНУТИ (ВТУ́ХНУТИ), не, док. Те саме, що затуха́ти² 1. Коли згодом побачив [Стах], що полум’я почало втухати, відчув, як закалатало схвильоване його серце (Ле, Україна, 1940, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 524.