УТРУ́ДНЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. утру́днений 2. Деяка утрудненість і ускладненість мови, якими відзначалися його [М. Тихонова] ранні поетичні книги, поступилися місцем простоті й ясності (Рильський, III, 1956, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 523.