УТРИ́МАНЕЦЬ, нця, ч. Людина, яка перебуває на чиєму-небудь утриманні (див. утри́мання2 1). — Щоб одружитися, треба подумати, на які кошти утримувати дружину.. А ви ще, студенте Передерій, самі утриманець (Рибак, Час.., 1960, 280); — Я ще нічого не знаю, ще нічого не вирішив, але бездарним актором або утриманцем твого батька не буду ніколи (Собко, Нам спокій.., 1959, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 521.