УТРАМБО́ВУВАТИ (ВТРАМБО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТРАМБУВА́ТИ (ВТРАМБУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Натискуючи зверху, ударяючи, ущільнювати, робити твердою, вирівнювати яку-небудь масу, поверхню і т. ін. (іноді укріплюючи додаванням чогось). На подвір’ї Ігор замітає мітлою, утрамбовує нерівні місця, посипає піском (Ю. Янов., IV, 1959, 148); Працюють пліч-о-пліч селяни і армійські сапери, риють вподовж бродів канави, нагортають дамбу з багнюки, втрамбовуючи її соломою, комишем, камінням… (Гончар, II, 1959, 429); Суханя обирав собі майданчик на чистому білому піску, утрамбовував його долонями і починав виводити патичком те, що бачив перед собою (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 7); Він поздоровкався з Гуцалюком, що, на превеликий його подив, власноручно засипав глиною і утрамбовував вибоїсту долівку в проході між станками (Добр., Тече річка.., 1961, 159); Щоб силос був доброякісний, треба не допустити розриву між косовицею та закладанням маси в сховище, добре утрамбувати її, своєчасно і вміло закрити сховище (Рад. Укр., 9.VІІІ 1962, 1); // Робити твердим, рівним (дорогу, вулицю і т. ін.), часто проїжджаючи, проходячи. Вузький провулок міцно утрамбували колеса самоскидів. Машини тут проходять одна за одною — з піском, цеглою, бетоном (Знання.., 11, 1971, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 519.