УТО́ЧНЮВАТИ, юю, юєш і УТОЧНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УТОЧНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док.

1. перех. Робити точнішим, надавати більшої точності чому-небудь. Він дорогою уточнює свій план, і на його обличчя лягають то сумні, то хижуваті риси (Стельмах, II, 1962, 280); — Я прошу слова, мене не так зрозуміли, очевидно. Я повинен уточнити свої думки. — Не треба уточняти! — кинув Тесленко. — Все ясно (Головко, II, 1957, 464); // Зіставляючи з чимсь, перевіряти точність чого-небудь, відповідність чомусь і т. ін.; установлювати, з’ясовувати що-небудь з більшою точністю. Він [штурман] щохвилини уточнює положення літака по зірках, по наземних радіоточках, вивіряє швидкість літака (Рад. Укр., 7.III 1963, 4); — Чи не можете все ж таки уточнити, де саме [знайшли скульптуру]: чи у Венеції, чи в Римі? — спитав секретар (Донч., VI, 1957, 530); Надія не питала, хто «вийшов»? По очах матері бачила, що Василь. І не уточнювала, куди пішов: знала, — на пристань (Баш, Надія, 1960, 21); Розвідники уточнили відомості про чисельність німецького гарнізону і корпусу гетьманців у місті, довідались, яке ворог має озброєння (Скл., Легенд. начдив, 1957, 55).

2. неперех. Виправляти, пояснювати або доповнювати сказане, називати з більшою точністю. — Які племена тут жили до нас — ось що хотілось би з’ясувати, — роздумливо мовить Брага. — Племена таврів чи хто? — І кімерійці жили, — уточнює професор. — Сучасники Гомера (Гончар, Тронка, 1963, 273); — А дівчат тут хватає! — сказав кореспондент. — Триста сімдесят шість на сьогодні. Самих сезонниць. На збиранні. Вісім бригад, — уточнив Сергій Іванович (Головко, І, 1957, 444); — А мені тільки шістдесят сім, — повагавшись, збрехав старий. — Шістдесят дев’ять з гаком, — безсердечно уточнила дівчина (Вол., Місячне срібло, 1961, 128); — Він що у вас, мисливець? — Ні, гицель, — уточнив Сергій. — А як попадеться заєць, то й зайця вб’є (Тют., Вир, 1964, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 518.