УТО́РНИК, УТІ́РНИК, а, ч., спец. Бондарський інструмент для вирізування уторів. [Фока:] А в бондаря залізне все: струги, Уторники якісь там, молотки (Коч., П’єси, 1951, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 517.