УТО́ПІЯ, ї, ж.

1. Учення про соціальну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не грунтується на науковому розумінні об’єктивних закономірностей суспільного розвитку. Що таке утопія? В науковому значенні се — якась така теорія впорядкування громадського життя, що не має ніяких шансів на здійснення і через те їй «нема місця» в реальному світі (Л. Укр., VIII, 1965, 134); К. Маркс і Ф. Енгельс вперше перетворили соціалізм з утопії в науку, заклали основи теорії наукового соціалізму (Ком. Укр., 4, 1962, 52).

2. Фантазія, нездійсненна мрія. — Це зовсім не утопія, треба тільки вперто боротися за довголіття (Донч., V, 1957, 437); Доки [люди] цілком примітивно мислили, сприймаючи.. реальність, як далеку фантастику. Іхній мозок не відокремлює ще утопії від реальності (Ю. Янов., І, 1958, 136).

3. Літературний твір, в якому зображується ідеальний суспільний лад майбутнього. «Сон» Панаса Мирного — єдина в світовій літературі соціалістична утопія революційної селянської демократії (Рад. літ-во, 4, 1964, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 516.