Утопитися, плюся, пишся, гл.

1) Утонуть, потонуть. Від диму закоптилася, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся. Ном. № 5994.

2) Утопиться. Чорні брови маю, да й не оженюся, хиба піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 365.

утопи́тися — загинути, утонувши в річці, взагалі у воді; якщо в українських народних піснях переплисти́ рі́чку означає перебороти труднощі, що лежать на шляху до одруження, то втопи́тися (тобто не переплисти́) означає не оженитися: «Приобіцавсь Іванонько віночок поняти, віночок поняти і дівочку взяти: як ступив ногою — по пояс водою; як ступив другою — на дно головою»; з іншого боку, одруження також порівнюється з утопленням: «Не кажи, коню, що я втопився, а кажи, коню, що я оженився: круті береги — бояри мої, холодна вода — да то молода».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 613.