Утопити, плю, пиш, гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. Н. п. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. Утопити го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденно, жениться такимъ же образомъ. Судять мене сусідоньки, що я заміж не пішла…. Не хочеться за ледащо втопить головочки. Грин. ІІІ. 195. Благочинніш добре знав, що жениха не знайдеться, бо всі знали Касю, а мав надію, що архирей…. скаже кому женитись, то хто небудь і втопить свою голову. Св. Л. 128.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 365.