УТО́МЛЕНІСТЬ (ВТО́МЛЕНІСТЬ), ності, ж.

1. Стан за знач. уто́млений 2. Стіни, підлога й устаткування пофарбовано в кольори, що сприяють зменшенню втомленості робітників (Ком. Укр., 7, 1966, 60).

2. мет. Зменшення міцності металу, раптове його руйнування після багаторазової дії змінних навантажень. На якомусь етапі навантаження, в якийсь певний момент, відпрацювавши своє, голка вийде з ладу. І вибуде саме через так звану втомленість металу, тобто його руйнування внаслідок багаторазового стиску і розтягу (Наука.., 7, 1971, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 515.