УТОЛО́ЧЕНИЙ (ВТОЛО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утолочи́ти. Плац був гладко втолочений (Фр., V, 1951, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 515.