УТКА́ТИ¹ (ВТКА́ТИ), утчу́, утче́ш, док., перех., розм. Виготовити способом ткання (килим, тканину і т. ін.). Учора як воно [дитя] услалося, то так довго спало: цілу губку [міра полотна] я уткала (Сл. Гр.); // Покрити візерунком під час ткання.

УТКА́ТИ² див. втка́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 514 - 515.

Уткати, ся. См. Ii утикати, ся.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 364.