У́ТИСК, у, ч. Насильне, несправедливе обмежування чиїх-небудь прав та дій. [Василина:] Так упеклися мені його [чоловіка] знущання, його утиски та катування, що я не то його, а всіх, хто до його прихильний, ненавиджу (Гр., II, 1963, 536); Перше [«Лихо»] — оповідання про лихо давнє — кріпацьке, з його утисками, серед котрих скніли і ниділи людські душі (Мирний, V, 1955, 405); В нужді та в утисках ми бились, А з наших жил точили кров. Над нами багачі глумились, А ми… корилися їм знов (Вороний, Вибр., 1959, 200); Жодна легальна революційна або прогресивна газета не зазнала стільки переслідувань та утисків, як «Правда». Царизм вісім раз закривав її (Ком. Укр., 5, 1962, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 510.