УТИЛІТАРИ́СТ, а, ч.

1. Послідовник утилітаризму (у 1 знач.).

2. Людина, яка намагається з усього мати користь. — Ну, та й утилітарист же ви! — сказала не то з усміхом, не то з докором Густя. — Все б тілько користі, плоди та пожитки! (Фр., III, 1950, 408).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 508.