УТВОРИ́ТИ див. утво́рювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 506.

Утворити, рю, риш, гл.

1) Сдѣлать, создать, сотворить. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти. Рудч. Ск. ІІ. 169. Над усім його поставив, що рука твоя втворила. К. Псал. 15.

2) Отворить. Наймолодша (сестра) ліску втворила. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 362.