УТВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утвори́ти. Ось місце, де, утворений уявою поета, стоїть «на самісінькім скруті біломаймурний [біломармуровий] ле-гінь» (Хотк., II, 1966, 408); У суходолі глибока западина є там, і острів Супроти неї, і затишна гавань, утворена ними (Зеров, Вибр., 1966, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 506.