УТА́ЄНИЙ (ВТА́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утаї́ти. Учив [Вольф] його,.. як віднаходити утаєні хиби і, з другого боку, утаювати у продаваної скотини хиби (Фр., VIII, 1952, 358); Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів. Норовистий дукач навідріз відмовився оплатити.. і сів за це в губернську тюрму (Стельмах, II, 1962, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 505.