УТАЄМНИ́ЧУВАТИСЯ (ВТАЄМНИ́ЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок.

1. Проникати в таємницю. Старий чоловік любив пахощі весняної землі.. Вони обіцяли нові розкоші, що їх матиме він, пораючись біля своїх троянд, плекаючи кожен листочок, втаємничуючись у незбагненні процеси народження чарівних квіток (Загреб., Європа. Захід, 1961, 15).

2. Пас. до утаємни́чувати; // безос. — Се трапляється часто-густо, що батьки суть остатні, котрих у такі справи втаємничується… (Коб., І, 1956, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 505.