УСІ́ЯНИЙ¹ (ВСІ́ЯНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усі́яти¹. Виткнулось яснеє сонечко з-за гори й обдало своїм світом безкраї поля, усіяні, мов сльозами, ранньою росою (Мирний, III, 1954, 114); Надходила осінь, але сонце пекло ще по-літньому, сильно, і щовечора пляж був усіяний людьми (Собко, Скеля.., 1961, 5); А надворі ніч весняна, тепла… А над головою розляглося таке широке, бездонне, всіяне зірками небо (Шиян, Баланда, 1957, 102).

УСІ́ЯНИЙ² (ВСІ́ЯНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усі́яти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 488.