УСІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. заст. Дієпр. пас. мин. ч. до усікти́.

2. у знач. прикм., лінгв., літ. Скорочений. Усічена основа дієслова.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 488.