УСІВА́ТИ¹ (ВСІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСІ́ЯТИ (ВСІ́ЯТИ) і́ю, і́єш, док., перех.

1. Покривати чим-небудь якийсь простір, якусь поверхню. Високі коні.. кресали ясними підковами об кам’яну мостову і всівали її невеличкими іскорками (Мирний, III, 1954, 256).

2. Заповнювати, займати собою весь простір, всю поверхню. Тут німців били ми, і трупи їх довкола усіяли бугри й засніжені поля (Гонч., Вибр., 1959, 176).

УСІВА́ТИ² (ВСІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСІ́ЯТИ (ВСІ́ЯТИ), і́ю, і́єш, док., перех. Сіяти щось серед чого-небудь. * Образно. Може б, Шрам і до кінця козаків утихомирив; так.. за Шрамом паволоцьким слідом ходив диявол і всівав пле́вели в пшеницю. А той диявол не хто був, як полигач Брюховецького — Вуяхевич (П. Куліш, Вибр., 1969, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 488.