Про УКРЛІТ.ORG

уступати

УСТУПА́ТИ1 (ВСТУПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТУПИ́ТИ (ВСТУПИ́ТИ), уплю́, у́пиш; мн. усту́плять; док.

1. неперех. Те саме, що поступа́тися 2. Горпина ж була таки старіша.. та й уступати не любила (Григ., Вибр., 1959, 121); Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Мирний, IV, 1955, 36); Старий Сокира не хотів віддавати сина в кадетський корпус, але змушений був уступити дружині (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 386).

2. перех. Звільняти для іншого (місце, дорогу, прохід і т. ін.). Вони [жінки].. уступали місце другому гурточку, що вже надходив з сіней (Коцюб., І, 1955, 282); Сидів він, схрестивши ноги,.. навпроти входу, на почесному місці, яке лише зрідка уступав найважнішим гостям (Тулуб, В степу.., 1964, 37); Іван Тимофійович ішов, як завжди, трохи незграбно, намагався уступити всім дорогу і загороджував її (Мушк., День.., 1967, 84); // неперех., розм. Задкуючи або ступаючи вбік, віддалятися, відходити від кого-, чого-небудь. Була між ними [братами] як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає, — доторкнутись стережеться (Вовчок, І, 1955, 237); Стрічні люди уступають [перед стадом] із розмоклої дороги і туляться попід плотами (Хотк., II, 1966, 267).

3. неперех., розм. Проходити (про стан людини). [Психіатр:] Якщо безсоння і біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуєм морфій… (Л. Укр., II, 1951, 66); Він почав дихати рівніше, повільніше; дрож уступила (Фр., VII, 1951, 79); Як чую Веселе «цвірінь», То живіше кров заграє, Уступає лінь (У. Кравч., Вибр., 1958, 199).

4. перех. і без додатка, розм. Продаючи, знижувати ціну на яку-небудь суму. Се така, що не вступить нікому й п’ятака! (Укр.. присл.., 1955, 163); Дружина любить наторгуватись. Стане біля прилавка і почне: — А дешевше не буде?.. А карбованця не уступите?.. (Ткач, Арена, 1960, 204).

УСТУПА́ТИ2 див. вступа́ти1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 502 - 503.

Уступати, паю, єш, сов. в. уступити, плю, пиш, гл.

1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Мет. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. О. 1862. ІІ. 59. Уступіте, спасибі вам, до господи. О. 1861. IV. 119.

2) Выходить, выйти замужъ. Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. Грин. III. 81. Уступити у зако́н. Жениться.

3) — у чоботи, у черевики. Надѣвать (обувь). Л уступив у чоботи та й вийшов. Екатер. у. (Залюб.).

4) Уступать (въ цѣнѣ). Уступив, не торгувавшись. К. Псал. 106.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 360.

вгору