УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО), у знач. присудк. сл., кому, діал. Соромно. — Хоч і встидно мені, а мушу признатися, що не читав [газети] (Фр., II, 1950, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 500.