УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, УСТАНОВЛЯ́ТИ (ВСТАНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСТАНОВИ́ТИ (ВСТАНОВИ́ТИ), новлю́, но́виш; мн. устано́влять; док., перех.
1. Ставити, поміщати десь що-небудь певним чином, підготовляючи до використання. Артилеристи в самих гімнастерках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю і на перехресті в кругляку, виритому німцями для своєї зенітки (Гончар, III, 1959, 262); Вечір. Група бійців розташувалася на короткий відпочинок. Трохи осторонь Орлик встановлює польовий телефон (Лев., Драми.., 1967, 93); Мельник з мотористом.. клопоталися, де тут і як краще встановити генератора (Кучер, Трудна любов, 1960, 417); // Споруджувати що-небудь на певному місці. Щоб прискорити роботу, монтували [монтажники] блоки конструкцій на землі і потужним краном установлювали всю споруду на належне місце (Ткач, Плем’я.., 1961, 59); // Взагалі ставити зручно, надійно. Музики установляють амфору, угородивши її в пісок, і лагодяться грати (Л. Укр., II, 1951, 318).
2. Організовувати, здійснювати, налагоджувати. Через Юзефу Рубанюк незабаром установив зв’язок з бойовою групою своїх товаришів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 29); — Ви маєте рацію, — не відразу відповів Каргат. — Постараюсь встановити між собою й головним інженером нормальні стосунки (Шовк., Інженери, 1956, 146).
3. Визначати, розпізнавати за певними ознаками. Перший млинець найчастіше буває невдалим. Однак по перших млинцях установлюють, скільки тіста слід наливати на сковорідку, щоб млинці були рівними і тонкими (Укр. страви, 1957, 258); Вони [розвідники] мали точно встановити розташування нових вогневих точок (Кучер, Чорноморці, 1956, 427); Причину доньчиної смерті так встановити й не вдалось (Гончар, Тронка, 1963, 309); // Відкривати або стверджувати що-небудь, довівши, обгрунтувавши. Копернік установив, що центром руху Землі і планет є Сонце (Астр., 1956, 63); Астрономи іноді допомагають історикам установити, коли відбулися деякі давні події (Астр., 1956, 4).
4. Створюючи, утверджувати, узаконювати що-небудь. Робітничий клас і селянська біднота, поваливши владу експлуататорів, установили диктатуру пролетаріату (Ком. Укр., 12, 1966, 58); // Уводити й дію, визначати що-небудь якимись заходами. [Палажка:] То ти так і кажи, що це мода, а не закон… А що мода, то кожному не заборониш свою моду установляти (Мирний, V, 1955, 211); Я відразу встановив той порядок робочого дня, який надав репетиціям ділового тону (Моє життя в мист., 1955, 200); З великими труднощами встановили чергу для тих, хто бажав висловитися (Донч., І, 1956, 170).
5. розм. Те саме, що вту́плювати. Як установить [Семен Іванович] на неї свої карії очі, дивиться, забуде, що й говорив (Кв.-Осн., II, 1956, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 498.