УСТАНО́ВЛЕНИЙ (ВСТАНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до установи́ти. Грізні жерла гармат, установлених на самім валу, були спрямовані на північ, у відкритий таврійський степ (Гончар, II, 1959, 389); На початку січня і в Городні, і в Сновську після кривавих сутичок з гайдамаками встановлена була радянська влада (Скл., Легенд. начдив, 1957, 21); Ще злить мене.. культ вінчання у людей, що ніби-то не вірять в те, во ім’я чого установлені і свята, і обряди (Л. Укр., V, 1956, 426); Мов кібець, стежив [Мірошник] своїми жвавими розумними очицями за кожним селянином і гримав на тих, хто порушував установлений порядок (Шиян, Баланда, 1957, 22); // устано́влено, безос. присудк. сл. Зв’язку з другим батальйоном досі не встановлено. Послали туди двох зв’язкових. Один повернувся, не знайшов нічого. Другого нема й досі (Трубл., І, 1955, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 497.