УСТА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., УСТА́ЛИТИСЯ, литься, док.

1. Робитися сталим, без відхилень, змін, переставити докорінно змінюватися. Тисячоліття шуміла тирса в степах, тисячоліття пішли на утворення чорнозему.. Розвивався рослинний і тваринний світ степу, усталювалися кліматичні умови (Наука.., 5, 1967, 8); Як тільки усталилась погода, художник Ломов до схід сонця вирушав верхи з дому і їхав сюди (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 147); Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу, І лава, кров землі, застигла в темну масу, Шпилі усталились і гуркіт занімів (Зеров, Вибр., 1966, 471); // Зміцнюватися, ставати надійнішим. Міцна дружба в боях ще більше усталилася, з одного погляду навчилися друзі розуміти один одного (Собко, Зор. крила, 1950, 323).

2. Формуватися в що-небудь стале, з чітко окресленими якостями, виразними рисами. В молодого подружжя росте хлопчик, спільні усталюються в обох ідеали (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 23); Сергій дивувався, як вона [Лариса] виросла за цей місяць, змужніла, як помітно усталюється її характер (Гур., Друзі.., 1959, 78).

3. З’явившись, утверджуватися на довгий час, ставати тривалим, постійним. З давніх-давен усталився в Кролівцях звичай: ..увесь щедро дарований природою хист віддавати художньому ткацтву (Наука.., 3, 1969, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 497.