УСПІВА́ТИ (ВСПІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСПІ́ТИ (ВСПІ́ТИ), і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Те саме, що устига́ти. Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив.. Пшениця осипалася: люди не вспівали вхопити (Мирний, І, 1949, 379); — Е, нема чого квапитися, — сказав він, — успіємо заїхати (Фр., II, 1950, 51); — Літо збіжить тобі, як одна година, — оглянутись не вспієш (Стельмах, II, 1962, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 493.