УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСПРАВЕДЛИ́ВИТИ, влю, виш; мн. усправедли́влять; док., діал. Виправдовувати (у 1-3 знач.). Нарешті Войцехова відібрала їх [хлопців] із школи зовсім, усправедливлюючи цей крок перед сусідами тим, що а чей же не виховуватиме їх на попів, а найкраще буде від нового року віддати їх до ремесла (Фр., VI, 1951, 167); Згодом той грабунок [Софії Київської] пробувано усправедливити гарячим бажанням Боголюбського зосередити найбільші святощі в засновуваній ним столиці Володимирі (Загреб., Диво, 1968, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 494.