Про УКРЛІТ.ORG

усохлий

УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до усо́хнути. Він [чоловік] був заклопотаний роботою — здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (Казки Буковини.., 1968, 96); Він хоче цю хату згорілу, і клуню, і даль, і дуби, Березу од вибуху всохлу, тепло від батьківського дому І Катрю у серце вмістити (Мал., II, 1956, 56); Липи, каштани і клени вже скинули своє всохле листя (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 272); Ось-ось гримне, розітне блискавицею небо, і поллється на землю чиста вода, сповнить всохлі криниці (Мур., Бук. повість, 1959, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 493.

вгору