УСОВІЩА́ТИСЯ (ВСОВІЩА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСОВІСТИ́ТИСЯ (ВСОВІСТИ́ТИСЯ), іщу́ся, істи́шся, док. Розуміти свою неправоту, хибність поведінки, відчувати докори сумління, каятися. — Ой, синочку мій, усовістися: Кохала я тебе із малості (Чуб., V, 1874, 874).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 492.