УСМІ́ШЛИВО, розм. Присл. до усмі́шливий. Та через мить очі його усмішливо примружились (Шовк., Інженери, 1956, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 492.