УСИРОТИ́ТИ (ВСИРОТИ́ТИ), очу́, оти́ш, док., перех., розм. Те саме, що осироти́ти. — Хочеш власну душу погубити, Молодий свій вік занапастити, Нас старих навіки всиротити! (Фр., XII, 1953, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 487.