УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усинови́ти. Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (Цив. кодекс УРСР, 1950, 69); // у знач. ім. усино́влені, них, мн. Ті, кого усиновили.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 487.