УСИ́ЛУ (ВСИ́ЛУ), присл., діал. Насилу. Узяв мене до себе соцький, поки бумагу вишлють. В силу п’ять місяців пробула в них (Барв., Опов.., 1902, 368); Щур стомлений, ..силу волоче ноги (Вас., І, 1959, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 487.

Усилу нар. Съ трудомъ, едва. Всилу вона від неї вирвалась. Мнж. 2. Всилу п’ять місяців пробула в них. Г. Барв. 368.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 355.