УСВІДО́МЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. усвідо́мити. Черкашин радів, але справжнє усвідомлення успіху приходило до нього поволі (Дмит., Розлука, 1957, 153); Велич наростаючих подій і усвідомлення того, що ці неймовірні події якоюсь мірою залежать від нього безпосередньо, сповнювало Хому новою, незвіданою досі гордістю (Гончар, III, 1959, 414); Інженер і апаратник повернулись до нього. На їх обличчях не було й сліду усвідомлення своєї вини (Шовк., Інженери, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 486.