УРІВНОВА́ЖУВАННЯ (ВРІВНОВА́ЖУВАННЯ), я, с. Дія за знач. урівнова́жувати. Першою і найбільш загальною відомою нам властивістю, на основі якої здійснюються процес взаємодії, процес урівноважування організму із середовищем, є властивість подразнюваності, яка в міру ускладнення живої матерії поступово переходить спочатку у відчуття, а потім і в свідомість (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 477.